- еолійці
- -ів, мн. (одн. еолі́єць, -йця, ч.; еолі́йка, -и, ж.).Давньогрецьке плем'я.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
еоліт — 1 іменник чоловічого роду період кам яного віку еоліт 2 іменник чоловічого роду уламок каменя … Орфографічний словник української мови
еолієць — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
еолієць — див. еолійці … Український тлумачний словник
еолійка — іменник жіночого роду, істота іст … Орфографічний словник української мови
еолійський — прикметник … Орфографічний словник української мови
еолітовий — прикметник … Орфографічний словник української мови
еолійський — а, е. Прикм. до еолійці. •• Еолі/йський лад муз. старогрецький натуральний лад, має лише одну яскраво виражену опору – тоніку … Український тлумачний словник
еолійка — див. еолійці … Український тлумачний словник
еолітовий — а, е, археол. Прикм. до еоліт … Український тлумачний словник
еол — а, ч. У давньогрецькій міфології – бог, володар вітрів … Український тлумачний словник